Сучасний сон

Сучасний сон

 

Приснився редактору

Сон-дивина

У межах буденної етики.

Тема його

Була суто земна –

З галузі кібернетики.

    Немов би

    Внесли у його кабінет

    Комп’ютер нової конструкції.

    Одна –

    Електронний сатирик – поет,

    Про що

    Говорилось в інструкції.

Керується просто:

Лиш пальцем торкнись

До кнопки,

Скажімо, червоної –

І вірші

Одразу ж десь узялись

І в тебе лежать на долоні!

    Підібрані рими,

    Звичайно, – нові.

    На це від заводу гарантія,

    Таких не знайдеш

    Ні в одній голові

    Всій поетичної братії.

Метафори

Бризкають свіжістю фарб

Немає ніде ідентичності,

Кожна строфа –

Неоцінений скарб,

Справжній шедевр поетичності.

    В кожному слові –

    Сатира їдка,

    Змішана щедро з смішинками,

    Гумор

    Аж скаче з рядка до рядка

    І носа лоскоче щетинками…

…Жовту натиснеш –

Засипле тебе

Комп`ютер враз фейлетонами

Зачепить у них

Найстрашніші цабе

З такими-сякими персонами..!

    І що головне:

    Спростування не жди,

    Не захищай

    Себе актами,

    Бо цей

    Електронний сатирик завжди

    Керується тільки фактами!

А тільки зелену натиснеш –

То враз

Комп`ютер дарує куплетами.

Не треба

Даремно гаяти час

Із різними, там, поетами…

    Одних гонорарів

    Скільки плати!

    І, знову ж,

    Морока із правками.

    Літконсультантів спробуй знайди

    Та ще

    З нашими ставками..!

Несуть до редакції

Віршів пуди –

Ні думки,

Ні свіжого голосу…

Чи можна

До друку віддати ці «труди»

Даремно

Транжирити полоси?

    Теми зітерті,

    Мов давній п`ятак,

    Сюжети всі заяложені,

    Рідко знаходить

    Пронира-мастак

    Стежини ніким несходжені…

Та що там казати!

Сатира давно

Встає проти всякої нечисті,

А як придивитись –

Товче все одно,

Варіюючи до безкінечності.

    Бурчать читачі,

    Що, мовляв, все оце,

    Давно вже почуте

    Й прочитане,

    І доки, мовляв, сатиричне яйце,

    Курку ліричну вчитиме?!

…А тут –

Мов у казці

Сатира пливе,

Розкішна цілинна тематика.

І крикнув редактор,

Мовляв, хай живе,

Надійна літавтоматика!

    Скрикнув,

    Свою благовірну збудив

    І їй розповів ситуацію.

    А та

    Посміялась з небачених див,

    Та ще й

    Прочитала нотацію!

Сказала:

«Приснилось тобі чорті й що,

Обдумай ретельно

Всі фактори:

Коли б це збулося,

Тоді вже нащо

Потрібні редактори?!».